Місія Всесвітньої організації охорони здоров’я прибула до Туркменистану, єдиної країни в Центральній Азії, де офіційно не зареєстрували жодного випадку коронавірусної хвороби.

Очільниця місії Кетрін Смолвуд заявила, що група працюватиме з владою Туркменистану щодо аспектів готовності й реагування на COVID-19, а саме систем координації й контролю на національному рівні, епідеміології та нагляду, лабораторних служб, ведення пацієнтів, профілактики та контролю інфекцій.

Місія, яка прибула до країни пізно ввечері 6 липня, перебуватиме в Туркменистані 10 днів.

 

ВООЗ намагалася відправити місію до Туркменистану протягом понад двох місяців, щоб розслідувати заяви Ашгабату про відсутність у країні випадків COVID-19.

За словами Смолвуд, поїздку переносили кілька разів через обмеження на поїздки, запроваджені у зв’язку з пандемією.

Хоча туркменські чиновники наполягають на тому, що в країні немає коронавірусу, в багатьох повідомленнях ЗМІ цитуються медичні працівники, неназвані посадовці та місцеві жителі, які заявляють, що значна кількість людей госпіталізована із симптомами, схожими на COVID-19.

 


Російський уряд нарахував компанії «Норильський нікель» рекордний у Росії і один із найбільших у світі штрафів за екологічні збитки – майже 150 мільярдів рублів (понад два мільярди доларів) за розлив палива під Норильськом. Як повідомляють російські ЗМІ, у таку суму наслідки екологічної катастрофи в Арктиці оцінив Росприроднагляд.

У «Норильському нікелі» заявили, що наразі не отримали необхідних документів. Акції компанії впали після цієї новини на 5 відсотків.

На думку аналітиків, на фінансову стабільність «Норнікеля» така велика сума штрафу не надто вплине. Чистий прибуток компанії за 2019 рік склав 6 мільярдів доларів. Однак відіб’ється на її головних акціонерах – компаніях «Інтеррос» і «Русал». В останній вже заявили, що розмір штрафу виявився «несподіваним».

29 травня в Норильську стався розлив понад 20 тисяч тонн дизельного палива на проїжджу частину під’їзної дороги до ТЕЦ-3 «Норильськ-Таймирської енергетичної компанії». Пізніше пальне потрапило в дві річки – Далдикан і Амбарна, а звідти в озеро Пясино.

28 червня російська «Нова газета» виявила, що «Норнікель» продовжує зливати промислові відходи в озеро Пясино. З хвостосховища Талнахської збагачувальної фабрики, що належить «Норнікелю», насоси перекачували воду і зливали в тундру, вона струмками впадає в річку Хараєлах, яка доходить до озера Пясино. Вода забруднена важкими металами, сірчистою кислотою і поверхнево-активними речовинами, повідомляло видання.

Екологи Greenpeace заявили, що аварія в Норильську стала першою аварією такого масштабу у заполярній Арктиці, кажуть, – схожа аварія такої величини сталася 30 років тому біля берегів Аляски.

 


США не будуть видавати візи іноземним студентам, якщо всі їхні курси будуть викладати онлайн через пандемію коронавірусу. Відповідне рішення 6 липня озвучили імміграційна та митна служба США.

«Державний департамент США не видаватиме візи учням, зарахованим до школи і / або програми, які повністю доступні онлайн протягом осіннього семестру, а також не буде дозволяти в’їзд в до Сполучених Штати в митниці і на кордоні», – мовиться у заяві.

Як зазначили урядовці, студенти, які зараз перебувають у США і навчаються за онлайн-програмами, мають залишити країну, або вжити інших заходів – наприклад, перевестися на курси, які викладають в звичайному режимі. В іншому випадку їх чекає видворення, та, можливо, інші санкції.

 

За даними Держдепартаменту США, у країні навчається близько 1,1 мільйона іноземних студентів.

Американська рада з освіти, який представляє керівників близько 1700 вищих навчальних закладів, назвав нові міграційні правила «жахливими». 

«Це керівництво викликає більше запитань, ніж відповідей, і, на жаль, приносить більше шкоди, ніж користі», – мовиться у заяві.

Більшість коледжів і університетів у США поки не оголосили своїх планів на осінній семестр. Деякі переходять тільки на онлайн-навчання, в той час як інші планують гібридну модель онлайн-класів та індивідуального навчання.


Європейський суд з прав людини комунікував скаргу Жанни Нємцової на розслідування російською владою вбивства її батька, опозиціонера Бориса Нємцова.

У своєму позові дочка вбитого політика вказала, що слідство не встановило мотиви злочину, не допитало кількох підозрюваних у справі, а також не вивчило відеозаписи того, що відбувалося на місці вбивства.

Також Нємцова вважає, що слідство невірно класифікувало дії вбивць. На її думку, їх треба було розслідувати за статтею «замах на життя державного чи суспільного діяча», а не просто як «убивство».

Читайте також: Політв’язень Котов, який виступав проти анексії Криму, став лауреатом премії Нємцова​

Борис Нємцов був застрелений 27 лютого 2015 року в Москві неподалік від Кремля. За звинуваченням у вбивстві засуджені вихідці з Чечні Заур Дадаєв, Анзор і Шадід Губашеви, Тамерлан Ескерханов і Хамзат Бахаєв. Вони отримали вироки від 11 до 20 років позбавлення волі.

Адвокати сім’ї Нємцова вважають злочин нерозкритим. Рідні і соратники опозиціонера наполягають, що до його вбивства причетне керівництво Чечні, а також представники оточення президента Росії Володимира Путіна.


Австрійска поліція розслідує загибель шукача політичного притулку чеченця Маміхана Умарова як політичне вбивство. Про це правоохоронці повідомили 6 липня.

За повідомленням, вбитий відмовився від поліцейської охорони, хоча поліція не уточнила, чи була така охорона пропонована.

Справу розслідує регіональна австрійська розвідка та антитерористичний підрозділ. Голова антитерористичної агенції Роланд Шершер повідомив, що вбивство Умарова може мати політичний мотив.

Раніше журналісти повідомили, що затриманих підозрюваних у вбивстві Умарова звати Саралі Ахтаєв і Салман Магамадов.

Читайте також: Лідер Чечні пропонує, щоб Путін довічно був президентом Росії​

Анзор (Маміхан) Умаров – чеченський блогер, який жив в Австрії з 2007 року. Він критикував Рамзана Кадирова, неодноразово заявляв про нібито причетність співробітників російських силових відомств до вбивства в Європі колишніх чеченських сепаратистів.

Умаров був убитий пострілом у голову 4 липня в місті Герасдорф недалеко від Відня. Злочин був скоєний біля входу в будівельну фірму, розташовану в будівлі великого торгового центру.

Це третій резонансний напад на вихідця з Чечні за межами Російської Федерації в цьому році. В лютому 2020-го в Швеції було скоєно замах на чеченського блогера Тумсо Абдурахманова. Того ж місяця у францзькому місті Лілль був знайдений мертвим чеченець Імран Алієв, відомий під псевдонімом Мансур Старий. 


Міністр закордонних справ Великої Британії Домінік Рааб оголосив про запровадження санкцій проти держав, які порушують права людини. У списку є Росія, а також Саудівська Аравія, М’янма та Північна Корея.

Оголошені 6 липня британським урядом заходи передбачають, зокрема, заборону на поїздки представників цих країн до Великої Британії. Таким чином, Лондон вперше після Brexit продемонстрував самостійну рішучість карати тих осіб і ті організації, які відповідальні за порушення прав людини, зазначає лондонське видання Guardian.

Санкції будуть спрямовані не лише на тих, хто безпосередньо порушує права людини, а й на тих, хто отримує вигоду від цих порушень, наголошує Лондон.

«Ті, у кого руки в крові… вже не зможуть танцювати вальси в цій країні, купувати власність на Кінгз-роуд, робити різдвяні покупки в районі Найтсбридж або відмивати брудні гроші в британських банках», – твердить Рааб.

У списку громадян Росії, яких стосуються нові британські санкції, фігурує, зокрема, ім’я голови російського Слідчого комітету Олександра Бастрикіна.

 

Минулого місяця в Євросоюзі заявили, що не сприймають пропозиції про можливість скасування санкцій, запроваджених проти Москви через її дії в Україні. Обмежувальні заходи «не перешкоджають спроможності Росії» боротися з епідемією коронавірусної інфекції, йдеться в листі, який бачив кореспондент Радіо Свобода.

Президент Росії Володимир Путін запропонував під час відеоконференції «Групи 20» в березні заморозити економічні санкції на «гуманітарних» підставах, щоб дозволити країнам краще боротися з коронавірусною інфекцією.


Представники білоруської правозахисної спільноти визнали політичними в’язнями ще двох затриманих із оточення ексбанкіра та кандидата на найвищу посаду Віктора Бабарика – Олену Карагачеву та Дмитра Карака. Загалом із команд Бабарика та інших опонентів президента Олександра Лукашенка визнані політв’язнями 25 людей, повідомляє білоруська служба Радіо Свобода.

Карагачева є особистою помічницею Віктора Бабарика. Жінці інкримінують ч. 2 ст. 243 (ухилення від сплати податків і зборів, що спричинило шкоду в особливо великій сумі).

Одного з координаторів ініціативної групи Бабарика, Дмитра Карака, затримали 18 червня разом із Едуардом Бабариком (сином потенційного кандидата в президенти Білорусі) по дорозі до виборчої комісії для вручення зібраних підписів.

Правозахисники вважають, що реальною підставою для кримінального переслідування Віктора Бабарика та членів його ініціативної групи є політичні мотиви, спрямовані на припинення їхньої громадської діяльності.

Правозахисники вимагають негайного та безумовного звільнення всіх політичних в’язнів, затриманих із початку цьогорічної президентської кампанії.

 

Віктор Бабарико, якого вважають головним суперником Лукашенка і ймовірним переможцем виборів, звільнився з посади керівника «Белгазпромбанку», який майже повністю належить російському «Газпромові» і його структурам, 12 травня, коли оголосив про бажання балотуватися на виборах.

11 червня в «Белгазпромбанку» провели обшуки. Комітет державного контролю заявив, що порушено кримінальну справу за відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, і про ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Голова КДК Іван Тертель заявив, що до справи причетний потенційний кандидат на посаду президента Віктор Бабарико. Рівно за 4 години до заяви Комітету держконтролю Лукашенко розповів про обставини справи «Белгазпромбанку».

18 червня Віктора Бабарика і його сина, керівника ініціативної групи Едуарда Бабарика, затримали. Наступними днями обом оголосили кримінальні обвинувачення, але не повідомляли, за якою саме статтею.

 

У лютому, ще до початку президентської кампанії, Бабарико в одному з інтерв’ю говорив про те, що Білорусь не стала економічно самостійною країною і що від інтеграції з Росією «люди виграють однозначно». «Із позиції звичайної людини будь-яка історія, яка об’єднує і яка полегшує життя з точки зору переїздів, єдиних норм і правил, використання інфраструктури і так далі – однозначно «за». І це треба розуміти. Мені здається, ставши частиною Росії, більшість з них скаже радісно «нарешті!». Скажуть, повірте!» – говорив, зокрема, він.

Шості президентські вибори в історії суверенної Білорусі призначені на неділю, 9 серпня. 65-річний Олександр Лукашенко керує країною вже 25 років.

Жодні президентські вибори (2001, 2006, 2010, 2015 років), окрім перших (1994 року), не були визнані вільними і справедливими на міжнародному рівні.


Російська журналістка Світлана Прокоп’єва, яку 6 липня суд у Пскові визнав винною у «виправданні тероризму» й оштрафував її на 500 тисяч рублів (6950 доларів), заявила, що оскаржить це рішення.

«Я не розраховувала, що мене визнають невинуватою. Ми подамо апеляцію… Найбільший успіх у тому, що мені не заборонили займатися професією», – сказала Прокоп’єва.

Її прихильники, які називають справу наступом на свободу слова, в залі суду вигукували «Ганьба», коли суддя зачитував вирок.

Сторона обвинувачення просила для Прокоп’євої шість років позбавлення волі і чотирирічної заборони на роботу журналістом.

Світлану Прокоп’єву звинувачували в публічному виправданні і пропаганді тероризму через її авторську колонку на «Ехо Москви в Пскові».

В ефірі журналістка висловила свою позицію про причини теракту в Архангельському управлінні ФСБ. Вона припустила, що вчинок Михайла Жлобіцкого, який загинув у результаті вибуху, міг бути спровокований політикою влади.

 

Прокоп’єва провину не визнала. Вона заявила, що написала авторську колонку про вибух, щоб «такі теракти не повторювалися у майбутньому».

У Москві та інших містах проходили пікети на захист Прокоп’євої, організовані її колегами.​

На її захист виступили правозахисники, зокрема Московська Гельсінкська група вимагала виправдати Світлану Прокоп’єву, заявивши, що справа проти неї «має відверто політичний, показово «розправний характер».

 

Світлана Прокоп’єва – авторка десятків матеріалів про політичні і суспільні проблеми Псковської області та інших регіонів Росії. Вона позаштатно співпрацює з декількома засобами масової інформації, в тому числі і з Радіо Свобода. Керівництво корпорації Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода назвало звинувачення на адреcу журналістки необґрунтованими, а також спробою змусити «заглушити критичний голос».